Галерея витягнута з півдня на північ і має три вхідних отвори. Її довжина становить майже 40 м, при середній ширині 0,7-0,8 м (іноді до 1,0 м) і висоті 1,7 м. Один із входів - північний - перебуває під невеликим водоспадом, утвореним струмком із джерела. 

 

 

 

У середній частині галерея розширюється до 3,0 м у вигляді камери із входом у вигляді трикутного отвору - "дверей", і округлого отвору - "вікна".

Північніше цієї камери галерея шістьома сходами опускається на 1,0 м. Біля сходів у східній стіні галереї вирубане прямокутне поглиблення. Тут же в куті перебуває скельна полиця.

Архітектурні особливості галереї дають підстави затверджувати існування тут у минулому християнського печерного скиту, що міг уміщати 2-3-х пустельників.

В 1998 р. археологи та співробітники Хмельницького краєзнавчого музею в середній камері знайшли уламки сірої задимленої гончарної кераміки - фрагменти денця й стінок горщиків. Стінки горщиків мають нерівномірну товщину. Сліди лощіння й поливи відсутні. Тісто кераміки має значну домішку кварцового піску. Знайдено також кілька осколків переплавленого тонкого (1-2 мм) прозорого патинованого скла. Імовірно, що уламки кераміки ставляться до XV-XVІ вв. Скляні ж вироби датуються не раніше XVІІ в.

Отже, по наявному археологічному матеріалі, можна припустити, що час функціонування цього скиту - від XV по XVІІ вв.

Ніяких відомостей про нього в місцевого населення не збереглося. Проте, існують відгомони переказу про заснування села трьома ченцями. Красномовною є також назва села, що, очевидно, пов'язане з монахами-отроками, які відреклися від мирського життя.

 

 

Нижній грот розташований в підошві того ж схилу, що й печера-скит. Вони теж виявилися штучною печерою, але не видовбаною в скелі, а побудованою з великих вапнякових брил. Печера довжиною в кілька десятків метрів розміщується усередині штучного пагорба. На вершині цього пагорба знаходяться руїни, можливо, одного з храмів, які будував граф Сцибор-Мархоцький.

Підземна честь цього архітектурного спорудження правдоподібно відтворить морфологію природної карстової печери - від просторих галерей до вузьких лазів розміром.

 

Можливо, за часів графа Мархоцького, туту були відтворені навіть підземна річка й озеро, для чого в печеру направлявся струмок, що протікає поруч. Кілька приміщень використовувалися як житлові приміщення. Їхні стіни були покриті фресками, від яких збереглися лише сліди. Частина галерей зараз зруйнована через видобуток тут місцевим населенням вапнякового каменю й внаслідок природних процесів.

Ці печери є видатним пам'ятником садово-паркового мистецтва, особливо зважаючи на те, що пам'ятників такого типу в Україні зовсім небагато.